• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Атестація
• Творчий звіт

Творчий звіт

Вчителя історії

Прокопчука Михайла Миколайовича

Науково-методичне проблемне питання гімназії.

Наприкінці ХХ - початку ХХІ століття українське суспільство увійшло до смуги складних та суперечливих трансформацій, які охоплюють економічні, соціально-політичні, духовно-моральні підвалини соціального життя. Кризові явища впливають значною мірою на стан та ефективність формування громадянина та патріота, оскільки людина завжди формується в певних соціальних умовах. Отже, перед педагогами та вихователями стоїть важливе завдання - урахування наявних у суспільстві кризових явищ в організації виховної роботи на сучасному етапі розвитку держави. Все це підтверджує необхідність насичення громадянськими цінностями змісту освітньої системи, бо рівень громадянськості сьогодні стає важливим критерієм визначення цивілізованості суспільства та відіграє основну роль у становленні державності.

«Соціальний розвиток та соціалізація гімназистів», - проблемне питання гімназії, над яким працює весь педагогічний колектив. І хоча мета та завдання спільні, кожен вчитель реалізує їх по-своєму, тому що кожен є унікальною та своєрідною особистістю.

Трансформаційні процеси, які відбуваються в Україні, по-новому висвітлюють проблему громадянської соціалізації молоді. По-перше, сьогоднішні старшокласники, вже завтра включаться в політичне та економічне життя країни: стануть виборцями, поповнять економічно активне населення країни, отже почнуть суттєво впливати на майбутнє України. По-друге, актуальність громадянської соціалізації обумовлена складнощами часу, в якому опинилася учнівська молодь. З одного боку, саме молодь готова та відкрита до інновацій, саме представники молодого покоління складають значну частину нових соціальних верств населення - підприємців, менеджерів, банківських працівників. Збільшилася кількість молодих осіб, які очолюють громадські рухи та організації. З іншого боку, молодь залишилася однією із самих незахищених соціальних груп, значно погіршилося її матеріальне становище, сповільнилося соціальне просування, спостерігається глибоке протиріччя, яке викликане розбіжності нових соціально-економічних вимог та якостей особистості молодої людини.

Сухомлинський В.О. відмічав у школярів прояви зацікавленості до світоглядних питань, прагнення оцінювати власними розумовими зусиллями ті чи інші події, бажання мати власні судження, думку з того чи іншого питання.

Саме юне покоління багато у чому визначатиме зміст і характер майбутнього суспільства. Отже, суспільство, якщо воно прагне вижити і розвиватись, повинно в центр своєї уваги поставити людину, насамперед, підростаючу, з її потенціалом здібностей.

Проблемне питання та шляхи його розв’язання

…Якщо ви хочете бути улюбленим вчителем, дбайте про те, щоб вихованцеві було що в вас відкривати… Серця й уми юнацтва можна завоювати в наші дні тим сплавом моральної краси та інтелектуального багатства, який відкриває перед юнацтвом все нові й нові якості людини.

В. О. Сухомлинський

Я працюю над проблемним питанням: «Формування в учнів інформаційної компетентності із застосуванням засобів наочності».

В умовах трансформації вітчизняної історичної шкільної освіти одним з невідкладних завдань методики навчання історії стає впровадження особистісно-орієнтованого підходу в поєднанні з оволодінням школярами системою компетентностей. Набуття учнями предметних компетентностей в процесі вивчення історії безпосередньо залежить від зміни методів та прийомів навчання, дослідження перспективних напрямків методичної науки. Одним із таких напрямків є робота над комплексом проблем, пов’язаних з застосуванням наочності та методики її використання на уроках історії.

Мета і завдання: визначити функції наочності на сучасному етапі розвитку методики навчання історії; розкрити можливості використання наочності як засобу формування інформаційної компетентності учнів.

Опрацювання наочності у процесі навчання історії може бути особливим видом пізнавальної діяльності, яка дозволяє гімназистам отримувати конкретні та повні уявлення про події та явища, що вивчаються на уроці.

Класифікація наочності:

1) справжні речові пам’ятки минулого (знаряддя праці, зброя, кістки, прикраси, гроші, предмети побуту та ін.);

2) образні засоби наочності( картини, портрети, репродукції, плакати, фото, карикатури, віртуальні екскурсії із застосуванням мультимедійних ресурсів, відеоматеріали);

3) умовно-графічні засоби (історична карта, таблиці, опорні конспекти, графіки, діаграми та ін.).

На основі використання наочності може відбуватися формування та розвиток будь-якої із предметних компетентностей учнів.

Формування та розвиток умінь самостійно здобувати інформацію з поза текстових компонентів підручника, розповідати про історичні події та явища, відокремлювати упереджену інформацію від неупередженої та інших вмінь, що входять до складу інформаційної компетентності, може відбуватися на основі використання всіх видів наочного матеріалу. При цьому візуальна форма наочності, як особливого джерела інформації, більш яскрава, більш виразна, а отже, і більш прийнятна для учня, якому працювати з таким джерелом інформації набагато цікавіше, ніж з текстовим.

Функції наочності в системі пізнавальних завдань, що вимагають застосування методів історичного пізнання:

1) наочність є особливим джерелом історичної інформації, повноцінне одержання якої можливе лише внаслідок активних розумової діяльності;

2) використання наочності під час створення проблемних пізнавальних завдань дозволить адаптувати методи історичної науки до вікових особливостей мислення учнів;

3) розкриття змісту історичної інформації, закладеної в наочність, змусить

учня діяти творчо, виявляти винахідливість та ініціативу, розуміти значущість нових знань і вмінь для пошуку ефективних розв’язань проблемних ситуацій;

4) завдання, створені з використанням наочності, дозволять врахувати особливості сприйняття та опрацювання історичної інформації учнями з візуальним стилем навчання;

5) наочність допоможе урізноманітнити самі види завдань та способи діяльності з їх виконання.

Такий підхід передбачає використання наочності як засобу повноцінного джерела історичної інформації, під час опрацювання якого, учні оволодівають дидактично адаптованими методами історичного пізнання, інструментами розумової та практичної діяльності особистості.

Науково-методична діяльність

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

В своїй педагогічній діяльності для формування знань способу засвоєння інформації я часто використовую пояснювально-ілюстративний метод. Залучаю наочні зображення в усному викладі інформації та пред’явленні документальних і художніх текстів. При цьому користуюся усним словом, відео, пам’ятками матеріальної й духовної культури. Також мною використовуються евристичні методи навчання.

Для організації проектної і дослідницької діяльності використовую інформаційні технології. Адже наявність комп’ютерів, електронних матеріалів, підручників, енциклопедій дозволяє піднести навчальний процес на якісно новий рівень. Це сприяє формуванню умінь вирішувати поставлені задачі, займатися збиранням, аналізом і синтезом даних, отримувати з них інформацію, самостійно мислити, оволодівати комунікативними навичками.

В старших класах практикую застосування модульних (лекції, семінари, заліки) та проектних технологій (інформаційні та дослідницькі проекти).

На ряду із комбінованими уроками, уроками вивчення нового матеріалу та узагальнення, використовую нестандартні уроки – урок з груповою формою роботи, урок-залік, урок-вікторина, урок-екскурсія.

Під час уроків використовую різні прийоми, вправи та види роботи – «Логічність», «Виключення понять», «Вчитель, помиляється», «Склади розповідь», «Мікрофон», бесіди, дискусії, робота з зошитом, підручником та ілюстраціями (коментоване читання, складання плану, складання таблиць, розробка питань, робота зі словником, пояснення сюжету, порівняння ілюстрацій), робота в парах та групах («Спільний проект», «Пошук інформації», «Суд»), ігри («Три речення», «Знайди помилки», «Історична абетка», «Відгадай героя», «Герой, дата, подія»).

На моїх уроках широкого застосування набули мультимедійні навчальні презентації різних типів та видів – конспект уроку, слайд-шоу, анімовані схеми, аналіз картини, тестування.

Дидактичні матеріали також являються складовою майже кожного мого уроку – фотографії, карикатури, репродукції, малюнки, плакати, індивідуальні картки із завданнями та інший роздатковий матеріал. Без уваги не залишається тестування на уроках історії (використовую збірники, а також складаю власні тести), як складова підготовки гімназистів до ЗНО.

В ході своєї педагогічної діяльності я намагаюся викликати в гімназистів потребу до самостійної практичної діяльності, активізувати мислення та здібності, формувати загальні і спеціальні вміння, активну життєву позицію.

Позакласна діяльність

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

Дуже важливим фактором вивчення історії є також позакласна діяльність. Позакласна робота з історії допомагає глибше вивчити предмет.

Основні напрямки та форми моєї позакласної роботи:

- краєзнавча робота;

- шкільні конкурси з історії;

- дослідницька робота;

- проведення дискусій, «круглих столів»;

- предметні тижні;

- тематичні лінійки;

- районні, обласні та всеукраїнські конкурси;

- олімпіади;

- факультативи.

В своїй позакласній роботі я використовую часто такі форми як усні журнали театралізовані дійства, турніри, змагання, історичні-КВК, конкурси патріотичного спрямування (конкурси гербів, малюнків Батьківщини, конкурс «Я люблю Україну»).

Під час позакласної роботи я як найвдумливіше реалізую принцип індивідуального підходу до учнів. Адже позаурочні заходи передбачають розвиток індивідуальних здібностей і нахилів, особливо у тих, хто схильний до історії. Здібності, нахили та інтереси учнів виявляю, спостерігаючи на уроках за тим, наскільки швидко й правильно відповідають окремі учні на запитання, що вимагають самостійного аналізу, висновків, узагальнень. Ці спостереження використовую при розподілі між учнями обов'язків у позакласній роботі: для кожного визначаю відповідні його розвитку і нахилам .

Великої індивідуальної роботи вимагає підготовка до кожного позакласного заходу. Адже учасники позакласної роботи мають певні доручення і самостійно працюють над ними. Я, як — організатор заходу консультую їх, надаю допомогу, контролюю стан і якість підготовки. У такій повсякденній індивідуальній роботі з учнями найкраще виявляються їх інтереси, здібності, особливості пам'яті, мислення, волі.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

Вагоме місце в моїй позакласній роботі посідала гімназійна друкована газета «Alma mater», редактором якої я був протягом 2009-2013 років .

Робота з обдарованими дітьми

Обдарована дитина – це дитина, яка вирізняється серед своїх ровесників яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, що перевершує певний умовний «середній» рівень. При цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про окремі, випадкові успіхи, а про систематичні, які взагалі притаманні певній діяльності цієї дитини. А коли результати її діяльності будуть ще оригінальними, то можна говорити і про творчу Обдарованість…

В своїй роботі з обдарованими учнями я застосовую такі форми роботи:

- науково-дослідницька робота (студія «Олімп» НТУ «Ерудит», гімназійні науково-практичні конференції, захист робіт в МАН);

- факультативи (основи журналістики);

- гуртки по інтересах (детективна молодіжна школа);

- конкурси («Конституційні права та обов’язки», «Історія державотворчих процесів», «Хто для мене Мазепа», «Чи знаєш ти Європу», «Історія міст і сіл України», «Лелека» та ін..);

- інтелектуальний марафон (турніри, вікторини, змагання та ін..);

- участь в предметних тижнях (тематичні лінійки, театралізовані дійства, усні журнали та ін..);

- участь в олімпіадах (кожного року призові місця в ІІ (районному) етапі предметних олімпіад).

.

.

.

.

.

.

.

.

.

При підготовці до уроку продумую різні додаткові завдання для учнів, які набагато швидше "схоплюють" матеріал. Також організовую додаткові стимулюючі (для "сильних") і підтримувальні (для "слабких") завдання.

Кабінет історії

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

Значну роль у процесі викладання історії в гімназії відіграє кабінет історії, яким я завідую, де зосереджені всі необхідні засоби для організації повноцінного навчального процесу. Саме в цьому кабінеті проходять уроки історії та ведеться позакласна діяльність.

Кабінет створювався, обладнувався вдосконалювався мною протягом трьох років.

Обладнання навчального кабінету:

1. Загальні вимоги:

- наявна нормативна шкільна документація;

- дотримується техніка безпеки і санітарно- гігієнічних норм;

- дотримано естетичні вимоги до оформлення.

2. Вимоги до навчально-методичного забезпечення кабінету:

- укомплектованість навчальним обладнанням;

- наявність комплекту дидактичних матеріалів типових завдань.

3. Забезпеченість умов для успішного виконання учнями вимог до освітньої підготовки на базі кабінету:

- забезпеченість підручниками, дидактичним матеріалом, роздатковим матеріалом;

- відкрите і наочне пред’явлення учням зразків прикладів виконання вимог освітнього стандарту;

- забезпеченість типових завдань;

- стендовий матеріал;

- розклад роботи кабінету;

- індивідуальні плани роботи обдарованих учнів.

У кабінеті представлені:

- національна символіка;

- настінні карти;

- портрети історичних постатей;

- демонстраційні картини і таблиці;

- роздаткова наочна допомога;

- макети;

- тематичні папки та куточки.

Кабінет має:

- історичну бібліотеку;

- демонстраційні карти;

- мультимедіа допоміжні матеріали;

- дискову теку;

- картотеку періодичної літератури.

Участь у педагогічних конкурсах

В 2009-2010 навчальному році я брав активну участь у районному конкурсі «Учитель року - 2010» номінація «Правознавство».

В 2010-2011 навчальному році взяв участь у районному конкурсі «Учитель року-2011» номінація «Історія», в якому посів ІІІ місце.

З досвіду роботи

«Організація роботи учнів з історичною картою»

Історична карта – це повноцінне джерело історичної інформації, і правильна організація роботи учнів з нею дозволяє досягти важливих при викладанні історії цілей. Вона поєднує часові і просторові параметри події, вказує на статистичні складові історичного процесу, пов’язує образи та уявлення, які виникають в результаті роботи з навчальним текстом, з просторовим сприйняттям певної історичної реальності. Часом причинно-наслідкові зв’язки стають зрозумілішими, варто лише поглянути на історичну карту. Під час роботи з історичною картою ставлю завдання не стільки розвивати елементарні вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі, а перш за все порівнювати, аналізувати, узагальнювати історичні факти.

Програма з історії не ставить на меті підготовку учнів як професійних істориків (тим більше – як фахівців з історичної географії), тому формування картоаналітичних знань та вмінь на уроках історії повинно носити більш вузький, ніж у географії характер. Тобто його треба обмежити лише тією групою зв’язків, що вивчають вплив природи і геополітичного положення на господарську діяльність людини, умови її життя, побуту та особливості міжнародних відносин.

Під час викладання історії я навчаю учнів користуватися всіма видами історичних карт:

· Настінна історична карта. Слугує демонстраційним матеріалом. З дидактичної точки зору, основне призначення карти – сприяти проведенню оглядових занять або ж використовуватися під час окремих елементів уроку.

· Карта в атласі. Атлас може бути використаний не лише на уроці під час навчання, а також як довідкове джерело.

· Карта в підручнику. Така карта має спрощений вигляд і виступає також ілюстрацією до тексту.

· Карта-СР. На моніторах можна зробити добірку всіх необхідних карт для уроку, їх фрагментів. Виникає такий собі «картофільм».

· Карта-схема. З ними не можна довгий час працювати, бо це може призвести до того, що учні так і не навчаться читати друковані карти.

· Фізична карта. Несе в собі більше політичної інформації, ніж історичної. Але я вмію пристосовувати таку карту до вивчення необхідної теми.

· Карта в періодичному виданні. В позашкільному житті така карта скоріш за все переконує підлітка у необхідності вміння читати карту.

Наводячи найважливіші знання, уміння і навички, що формуються в основній школі, і говорячи про вміння знаходити інформацію, аналізувати , інтерпретувати та оцінювати її, треба розуміти також картографічні вміння та компетенції учнів.

На уроках історії під час роботи з історичною картою я визначаю, що учні повинні знати:

· назва карти вказує на тему, на основний зміст карти;

· історична карта розповідає про минуле;

· історична карта «накладається» на географічний фон;

· події, що змінюють одна одну, можуть бути зображені одночасно;

· умовні знаки розшифровуються у легенді карти.

Історичну карту зазвичай використовую на початку уроку – як відправний пункт для роздумів, як введення до теми уроку, як ілюстрація до подорожі у часі. Скориставшись картою на початку уроку, обов’язково повертаюсь до неї в кінці – вона сприймається учнями на іншому рівні розуміння. Історична карта є добрим помічником під час ознайомлення з новим матеріалом. Не менша роль карти і на завершальній стадії пояснення, коли йде закріплення отриманих знань.

Коментарi