Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Досвід
- Формування в учнів інформаційної компетентності із застосуванням засобів наочності
Формування інформаційної компетентності в учнів на уроках історії
Перетворення сучасної цивілізації в інформаційне суспільство актуалізує проблему формування інформаційної компетентності особистості, яка стає визначальним чинником ефективності її трудової діяльності і повсякденного життя.
Інформаційна компетентність виявляється в умінні технологічно мислити і передбачає наявність аналітичних, проектних, прогностичних умінь в засвоєнні і застосуванні інформації. Слід зазначити, що в сучасному тлумаченні терміну «інформаційна компетентність» найчастіше мається на увазі використання комп'ютерних інформаційних технологій, а точніше визначення слід трактувати як «комп'ютерна інформаційна компетентність».
Можна визначити етапи формування інформаційних компетентностей, які має проходити учень під час роботи з інформацією:
– ознайомлення – учень визначає кількість інформації з проблеми та можливість її опрацювання;
– репродукція – учень вивчає масив інформації з проблеми, накопичує її;
– перетворення – критичне осмислення масиву інформації: порівняння фрагментів з різних джерел однієї тематики, визначення їх достовірності; вилучення робочої інформації: її узагальнення;
– творчий етап – створення власного інтелектуального продукту на основі отриманої та перетвореної інформації: формулювання гіпотез, їх перевірка і доведення, створення власних теорій, написання творчих робіт, художніх творів.
Виходячи з цього, можна розрізняти такі види інформаційних компетентностей учнів:
– елементарні – засвоєння на початковому рівні необхідної навчальної інформації (потребують обов’язкового вдосконалення на наступному рівні);
– базові – володіння оптимальним обсягом інформації, необхідним для засвоєння основного навчального змісту; вміння критично осмислювати масиви інформації: порівнювати фрагменти з різних джерел з однієї тематики; визначати їх достовірність, вилучати інформацію, потрібну для роботи; узагальнювати її;
– творчі – створення власного інтелектуального продукту на основі отриманої та перетвореної інформації.
Формування інформаційної компетентності, перш за все, припускає формування універсальних навичок мислення і вирішення задач. До них відносяться уміння спостерігати і робити логічні висновки, використовувати різні знакові системи і абстрактні моделі, аналізувати ситуацію з різних точок зору, розуміти загальний контекст і приховане значення висловів, неухильно самостійно працювати над підвищенням своєї компетентності в цій сфері.
Засоби наочності та їх класифікація
На основі безпосереднього сприйняття предметів чи за допомогою зображень (наочності) у процесі навчання в учнів формуються образні уявлення і поняття про історичне минуле.
Педагогічний словник визначає наочність як один із принципів навчання, заснований на показі конкретних предметів, процесів, явищ.
Під засобами наочності в широкому сенсі мається на увазі все те, що можна сприймати за допомогою зору (зображення на екрані, макети, картини і т. п.), слуху (звукозапису), інших органів чуття.
У класифікацію наочності за зовнішніми ознаками вчені і методисти включають друковані, екранні, звукові засоби навчання.
Застосовуючи різні параметри, розрізняють: за характером використаного матеріалу - документальні і художні засоби навчання; за видами сприйняття - зорові, зорово-слухові, слухові; за способами подання матеріалу - технічні і нетехнічні, статичні і динамічні; за організаційними формами - демонстраційні і роздаткові; за технікою виконання - друковані, екранні, саморобні.
Частково можуть виступати сімейні реліквії учнів на уроках з історичної пропедевтики (предмети одягу і побуту, старі фотографії, листи; грошові банкноти і т. п.); археологічні знахідки, привезені з дослідницьких експедицій рідним краєм і т. д.
Робота з художніми наочними джерелами повинна обов'язково включати два аспекти:
1) Опис зображення. Що/хто зображений? У яких відносинах один з одним знаходяться зображені на картині люди і природа/предмети, що їх оточують (у гармонії чи протидії). Простір картини. Форми і лінії. Кольори і кольорові ефекти. Чи є в картині рух, контрасти рухів? Композиція картини. На чому зосереджено зображення? та ін.
2) Інтерпретація зображення. Хто ці люди, які зображені на картині? Який факт на ній відбито? Що відбувається? Хто автор зображення і для кого/чого воно призначалося? Чи виконував художник (скульптор і т. д.) цей твір за власним бажанням, чи його було замовлено? Ким, з якою метою? Які засоби використовував автор, щоб створити чесний, неупереджений образ? Які духовні цінності чи авторські пристрасті знайшли відбиток у картині (портреті, карикатурі, плакаті і т. п.). Чи належить даний твір до числа ідеологізованих?
Залежно від того, наскільки самостійно проводять цей аналіз та інтерпретацію зображення чи твору живопису учні, визначається рівень їхньої пізнавальної діяльності: репродуктивний, перетворюючий чи творчий.
Робота з картинами на уроках історії
Навчальні картини підрозділяються на «подієві», типологічні, культурно-історичні і портрети. «Подійні» картини створюють уявлення про конкретні одиничні події. Найчастіше вони відтворюють вирішальні моменти в історії і вимагають сюжетної розповіді. Це, наприклад, картини: В. Томбі «Саламінська битва», М. Ройтера «Вступ Жанни Д'Арк до Орлеана», Т. Ксенофонтова «Бій Спартака з римським загоном» і т. п. Зміст картини включається в розповідь тоді, коли настає зображений на ній момент.
Типологічні картини відтворюють багаторазово повторювані історичні факти, події, типові для досліджуваної епохи. Прикладом таких картин можуть бути «Бурлаки на Волзі» І. Рєпіна, «Жниці» О. Сластіона, «Бій з білополяками» М. Самокиша, «Ворог наближається» Т. Яблонської, «Колгоспний ярмарок» О. Максименка тощо.
Культурно-історичні картини знайомлять учнів із предметами побуту, пам'ятниками матеріальної культури. На них можуть бути зображені пам'ятники архітектури й архітектурні стилі, побутові деталі різних часів з їх особливостями, різні механізми і принципи їхньої роботи. Прикладом можуть бути «Дальні печери» В. Непийпива, «Сільський краєвид» М. Маковського та ін.
Картини-портрети допомагають відтворити образи історичних діячів. Портрет - твір образотворчого мистецтва, що містить зображення певної людини чи групи людей (у живописі, скульптурі, графіці чи фотографії). Портрети можна вивчати з різних позицій. У першу чергу при вивченні портрета увага звертається на риси обличчя, що характеризують зображену на ньому людину як особистість. Поряд з розглядом анатомічних рис обличчя та їхньою розшифровкою велика увага звертається на одяг, нагороди, знаки відмінності, інтер'єр приміщення, в якому знаходиться людина тощо. Усе це коментується і дає можливість для змістовної характеристики зображеної особистості та її місця в історії.
Портрети можна вивчати з різних позицій, але опис є базовою процедурою при організації роботи учнів над портретом. Опис може бути історико-психологічний, коли перед учнями постає завдання відтворити психологічний портрет зображеної людини й простежити, як індивідуальний характер історичної особи вплинув на її діяльність. При такому описі портрета у першу чергу увага звертається на риси обличчя, що характеризують людину як особистість.
Крім власне встановлення, якою була зовнішність історичної особи, робота з портретом може бути спрямована на вивчення деталей одягу, взуття, зачісок та інших культурно-побутових деталей певної історичної епохи.
При роботі з портретом однієї особи необхідно використовувати альтернативні зображення. До опису можна долучити спогади людей, які знали
людину, зображену на портреті.
Отже, при роботі з альтернативними зображеннями завдання учнів можуть бути такими:
1) виявити подібні риси обличчя на портретах.
2) встановити, який з портретів найбільш відповідає історичній дійсності.
3) співвіднести зображення особи на різних портретах з описом зовнішності сучасниками.
Ще одним цікавим методичним прийомом при роботі з портретом стає порівняння зображення з художньо-літературним описом зовнішності особи, яку здійснив письменник у своєму творі.
Можна керувати діяльністю учнів за допомогою питань: «Чи змінилося ваше сприйняття образу історичного діяча після ознайомлення з описом його зовнішності в літературному творі? Чи відповідає портретне зображення літературно-художньому опису зовнішності героя? Як опис зовнішності, здійснений письменником, доповнює зображення особи на портреті тощо?»
Історичні портрети можна використати для організації та проведення розвивальних ігор та інших форм роботи, спрямованих на активне засвоєння навчального матеріалу, насичуючи навчальний процес візуальним матеріалом.
Одним з наочних засобів навчання історії є карикатура. Вона доступна, художньо виразна, для неї характерна гостро виражена ідея. Тому карикатура легко сприймається. Карикатура-ілюстрація часто використовується для наочного підтвердження слів учителя чи самостійного дослідження учнями спірного питання. Карикатура-характеристика вимагає роз'яснення сутності, коментаря вчителя.
Для образної характеристики особистості використовується портретна карикатура, а для цілої епохи чи великого історичного явища - символічна.
Послідовність роботи з картиною на уроці (методист В.Г. Карцов):
1) учитель відкриває чи вивішує картину в той момент, коли по ходу пояснення підходить до опису зображеного на ній;
2) дає учням якийсь час для сприйняття образу в цілому;
3) починаючи розповідь, указує місце і час події;
4) давши загальний опис обстановки, тла, на якому розгорнулася подія, зупиняється на головному;
5) виявляє деталі і елементи;
6) по закінченні робить загальний висновок, вказує істотні ознаки явища.
Демонстрація портретів живописців супроводжується описом історичних постатей. В опис можуть бути включені спогади людей, які знали людину, зображену на портреті, документи, що стосуються її, листи, мемуари, уривки з художньої літератури.
Можливе проведення конкурсу «Чи знаєш ти історичних діячів?». Завдання може бути таке: дізнатися про історичного діяча за портретом без підпису і розповісти про його діяльність або за портретами двох історичних діячів (без підпису) визначити, кому з них належить висловлення, що наводиться, взяте з підручника. Наприклад, до портретів Дж. Вашингтона і Ж. Дантона дане висловлення: «Щоб перемогти ворога, нам потрібна сміливість, ще раз сміливість, завжди сміливість...». Ще завдання може бути таким: на основі фрагмента художнього тексту визначити, про якого діяча йде мова, розповісти про його роль в історії, знайти його портрет серед заздалегідь підготовлених.
Навчальні картини можна застосовувати з метою розвитку, закріплення й узагальнення знань і умінь учнів. Так, учням пропонується розмістити в хронологічній послідовності декілька картин чи пояснити послідовність розташування картин учителем. Можливе проведення за картинами підсумкового повторення, наприклад з теми «Боротьба з монголо-татарськими поневолювачами».
При роботі з картиною учні набувають умінь її аналізувати; «витягати» знання з-під образу; використовувати картину у своїй розповіді і самостійно будувати розповідь з її використанням.
Для відпрацьовування умінь можна застосовувати на уроці кілька картин, але не більше 2-3. Значна кількість ілюстративного матеріалу, особливо вперше використовуваного, послабить інтенсивність сприйняття дітей, а численні образи переплутаються в їхній свідомості й ускладнять сприйняття нового.
Використання графічної наочності на уроках історії
Наступним видом наочних засобів навчання є графічна, чи умовно-графічна, наочність. Графіка - це накреслення письмових чи друкованих знаків, букв; зображення живої мови письмовими знаками. До групи умовно-графічних наочних засобів входять крейдові малюнки й аплікації, історичні карти, схеми, локальні схематичні плани, графіки і діаграми. Ці засоби відбивають кількісні і якісні сторони історичного процесу, розміщення історичних фактів у просторі, істотні ознаки фактів, їх причинно-наслідкові зв'язки і закономірності. Тим самим вони сприяють формуванню у школярів умовних, символічних образів минулого і теоретичних уявлень.
З метою підвищення якості навчання, графічна наочність повинна відповідати ряду вимог:
- відповідність наочного засобу змісту досліджуваного матеріалу;
- неперевантаженість об'єктами для запам'ятовування;
- чіткість зображення;
- широка гама кольорів зображення і т. п.
Зауважу, що поряд із друкованими засобами умовно-графічної наочності широко використовуються в навчанні історії схеми, таблиці, діаграми тощо, які складаються вчителем на дошці, а учнями в зошитах.
Велику роль грають малюнки крейдою на дошці. Вони дають географічні орієнтири, наприклад малюнок Нільської долини і дельти. Малюнки можуть зображувати різні схеми. Динамічні малюнки є найбільш складними і допомагають розкрити послідовність подій.
У поєднанні з малюнком можна застосовувати аплікації. Аплікації - це вирізані по контуру з паперу чи картону і розфарбовані зображення типових для досліджуваної епохи предметів чи представників різних суспільних груп: силуетні малюнки людей, знаряддя праці і зброї, зображення тварин, будинків; символи більш широкого змісту в порівнянні з тим, що безпосередньо зображено. Такі зображення-символи допомагають створити більш чіткі уявлення про досліджувані події і явища.
Контурні карти дають можливість засвоїти і закріпити знання, виробити нові уміння і навички роботи з історичною картою. Це важливий засіб практичного навчання історії, розвитку пізнавальної діяльності учнів. Робота з контурними картами дає результат лише в тому випадку, якщо вона ведеться цілеспрямовано і систематично.
Контурні карти застосовуються для закріплення нового матеріалу на уроці; для відпрацьовування вивченого на попередніх уроках із застосуванням довідкових посібників чи без них; для контролю знань у вигляді виконання на карті історико-географічних завдань. Одна контурна карта може використовуватися при вивченні декількох тем.
Схемою є креслення, що відображає суттєві ознаки, зв'язки і відносини історичних явищ. Вони використовуються для наочного порівняння явищ, що вивчаються, показу тенденцій їхнього розвитку, а також для узагальнення і систематизації історичних знань. Пояснюючи матеріал, послідовно креслю на дошці елементи схеми і позначаю зв'язки між ними (наприклад, стрілками). Поступовість створення схеми полегшує її розуміння. За допомогою схеми демонструється ланцюжок своїх міркувань. Самостійне або групове креслення чи заповнення схеми можливе при організації перетворюючої пізнавальної діяльності учнів. Складання учнями схем на основі нового тексту, декількох джерел дозволяє говорити про творчий рівень діяльності учнів. Учнів бажано навчити складати різні типи схем, насамперед таких, що відбивають структуру поняття за його ознаками або явища за його складовими у вигляді «коробочок», поєднаних стрілками, що відбивають ієрархію цих ознак.
Наступним видом схем є так звані схеми еволюції, які відбивають етапи розвитку події, явища чи процесу у вигляді сходинок.
Якщо треба передати певний порядок, послідовність елементів структури явища, процесу, ознак тощо використовую ієрархічну схему.
Ще використовую логічні схеми - графічні зображення, що відбивають процес, містять його складові, що випливають одне з іншого, наприклад причинно-наслідкові або інші зв'язки між подіями, явищами чи поняттями.
Схеми використовую у заповненому вигляді, наприклад для систематизації, узагальнення чи повторення інформації, або пропоную учням для самостійного заповнення.
Таблиці - наступний вид умовно-графічної наочності, містять перелік цифрових даних або яких-небудь інших відомостей, розташованих у визначеному порядку по графах.
У навчанні історії таблиці розрізняються за характером зв'язків, що в них розкриваються.
Хронологічні таблиці групують факти на основі часових відносин між ними, відбивають послідовність (календар) подій. У них, як правило, два стовпчики: дата, подія.
Синхроністичні таблиці відбивають «горизонтальні» часові зв'язки між подіями і явищами, тобто фіксують події, що відбувались у різних місцях в один і той самий час.
Тематична таблиця містить однорідні факти, наприклад війни чи повстання, наукові відкриття тощо. В такій таблиці, як правило, три стовпчики: причини події; основні етапи (ознаки, прояви, риси); наслідки (підсумки, значення). Різновидом тематичної є узагальнююча таблиця, яку часто складають протягом цілої теми чи розділу, розкриваючи зв'язки або тенденції розвитку в конкретний період.
Порівняльні таблиці, виокремлюючи суттєві порівняльні ознаки історичних явищ, аналогічні чи протилежні, сприяють виявленню відносин подібності і відмінності між ними, наприклад між суспільними верствами, формами державного устрою, менталітетом, цінностями, суспільним чи економічним устроєм. Таблиці відіграють важливу роль у вичленовуванні й узагальненні ознак понять.
Таблиці розвитку виявляють якісні чи кількісні зміни, динаміку окремих історичних явищ. На відміну від таблиць порівняння в них зіставляються не різні явища, а різні етапи розвитку того самого історичного явища.
Стійкий інтерес до хронологічних завдань виникне лише в тому випадку, якщо урізноманітнити форму їх подання. Запам’ятовування матеріалу значно поліпшується, якщо учень може створити зорові образи, що відповідають цьому матеріалу. Подібна обробка матеріалу сприяє його осмисленню та структуруванню. І чим змістовніша інформація, тим легше її запам’ятати й засвоїти. Отже, запам’ятовування буде кращим, якщо ми кодуємо матеріал і зорово, і вербально, а також надаємо йому певної структури та смислу. Слід зазначити, що велику роль у процесі запам’ятовування відіграє так зване мимовільне запам’ятовування. В останньому випадку в пам’ять потрапляє те, що супроводжувало виконання інших завдань, було включено в них і, таким чином, не було безпосередньо пов’язане із запам’ятовуванням. Ефективність мимовільного запам’ятовування залежить від розумової активності учня, від того, наскільки він самостійно працює з матеріалом. Під час мимовільного запам’ятовування перевагу має та частина матеріалу, на яку спрямована основна увага в процесі виконання певних завдань. Чим глибший і складніший аналіз матеріалу, тим краще він зберігається в пам’яті. Величезний ефект мають завдання зі складання таблиць, що привчають учнів поєднувати історичний простір з історичним часом. Історичний процес — це свого роду просторово-часовий континуум, і тому будь-яка дата повинна бути прив’язаною до певного місця.
Таким чином, складання та заповнення таблиць мають, перш за все, розвивати учнівські компетенції, змістом яких виступають певні знання, уміння, навички та творча діяльність учнів. Це стає можливим за умови самостійної діяльності учнів з опорою на особистий досвід.
Використання аудіо- та відеозасобів навчання як найефективнішої наочності
До технічних засобів навчання (ТЗН) відносяться статичні наочні засоби: екранні (кінофільми чи кінофрагменти, навчальні відеокасети, діафільми, діапозитиви, кодопозитиви), зорово-звукові (аудіозаписи, компакт-диски, аудіо чи комп'ютерні програми).
Застосування ТЗН дозволяє активізувати увагу учнів, підвищити їхній інтерес до історичної інформації, створити умови для розвитку як чуттєвої, так і розумової сфери особистості, забезпечити образність у пізнанні історії, економію часу.
Застосування ТЗН, крім того, обумовлене інтенсифікацією сучасного процесу вивчення історії: значно зростає обсяг історичної інформації при скороченні годин на її засвоєння. Використання ТЗН дозволяє представити учням навчальний історичний матеріал у найбільш компактному і зручному для сприйняття, економному за часом вигляді.
Загальними рисами навчального кіно і телебачення є їх динамічність і наявність зорового і звукового рядів. Кіно і телебачення належать до найбільш економічних за часовими витратами засобів передачі знань. Щільність інформації в навчальному фільмі дозволяє розгорнути перед школярами в доступній формі велику кількість навчального історичного матеріалу.
У навчальних фільмах з історії використовую документальні зйомки, зокрема кінохроніку, уривки з історико-художніх фільмів, натурні зйомки історичних пам'ятників. Екранні динамічні засоби навчання демонструють твори мистецтва і предмети матеріальної культури з різних боків, що допомагає зосереджувати увагу на найбільш важливих рисах і властивостях об'єкта.
Дуже важливо попередньо ознайомитися зі змістом використовуваного на уроці фільму, оскільки деякі кінофільми містять лише частину матеріалу, що має бути засвоєним на уроці, і служать додатковим джерелом знань. У цих випадках кінофільм включаю у викладення матеріалу, у бесіду, у роботу учнів з посібником. Для цього існують так звані кінофрагменти - короткі фільми з окремих питань з тривалістю демонстрації 5-8 хвилин. На заняттях із застосуванням кіно можна самому вирішити питання про дозування матеріалу. У разі потреби можна розчленувати демонстрацію кінофільму на кілька фрагментів, забезпечуючи порційну подачу матеріалу, і перевіряти, як учні засвоюють зміст. Під час перерв у демонстрації учні можуть зробити робочі записи в зошитах, виконати індивідуальне завдання, отримане перед переглядом. Інші кінофільми містять весь обов'язковий історичний матеріал, необхідний для засвоєння теми уроку. У цьому випадку вони служать основним джерелом знань. Екранні посібники можуть служити і засобом повторення пройденої теми. Можна планувати використання технічних засобів навчання не для окремих уроків, а для цілої теми курсу. Після перегляду кінофільму необхідна пауза (1,5-2 хвилини), під час якої відбувається певна розрядка учнів після напруженої роботи. Потім проводиться обговорення виконуваних завдань. До змісту переглянутого кінофільму можна звернутись і на уроках узагальнення. Активність пізнавальної діяльності учнів на уроках з використанням кіно значною мірою залежить від їхньої підготовленості до такої роботи. Основним прийомом підготовки учнів до перегляду навчальних кінофільмів, телепередач є вступна бесіда. Треба завжди орієнтувати школярів, на які питання чи сторони змісту кінофільму вони повинні звернути особливу увагу, які встановити зв'язки нового матеріалу з раніше вивченим. Для визначення шляхів роботи з кінофільмом насамперед треба виділити у ньому найбільш важливі для аналізу групи кадрів і продумати до них запитання.
Для формування умінь бачити наочно-образну сторону фільмів і одночасно осмислювати їхній зміст рекомендується надавати учням завдання із самостійної постановки запитань до фільму і передачі, зі складання планів, розповідей про зміст. Ці вправи можна проводити як в усній, так і в письмовій формі. В учнів є можливість робити записи, складати план, таблиці тощо.
Ефективне використання засобів наочності за допомогою комп’ютерних технологій
«Віртуальну екскурсію» як форму уроку слід віднести до такої доволі поширеної категорії нестандартних уроків, як «уявні екскурсії», чия назва підказана темою і специфікою навчального матеріалу. За своєю дидактичною метою ці заняття можуть бути віднесені, як правило, до уроків засвоєння нових знань, коли вчитель, перетворюючись на екскурсовода, «веде» школярів-туристів визначними місцями чи запрошує завітати до уявного музею. Можливі й інші варіанти проведення такого уроку, наприклад, з елементами рольової гри. У цьому випадку учні класу поділяються на групи: екскурсоводи, репортери, дослідники, енциклопедисти. «Уявна екскурсія», як, власне, і будь-який нестандартний урок, може поєднувати в собі елементи різних моделей і технологій навчання.
Необхідність запровадження нової назви для нестандартної форми уроку пояснюється характером матеріалу, який використовується. Власне, використання мультимедійних ресурсівсукупна назва інформаційних матеріалів, що подаються користувачеві у вигляді зображень (в тому числі відеоматеріалів та анімації), звуків та гіпертексту, — визначає способи організації та методи проведення віртуальної екскурсії як нестандартної форми
уроку.
Застосування комп’ютера на уроці кардинально змінює роль та місце технічних засобів навчання у навчально-виховному процесі, надає можливість розв’язувати такі дидактичні завдання:
• забезпечувати науковість навчання;
• розвивати пізнавальні інтереси й здібності учнів;
• забезпечувати здобуття учнями більш ґрунтовних знань;
• прискорювати темп вивчення й запам’ятовування навчального матеріалу;
• активізувати самостійну роботу школярів;
• посилювати наочність.
Використання комп’ютера дозволяє представити учням навчальний історичний матеріал у найбільш компактному і зручному для сприйняття вигляді.
Перш ніж використати навчальні відеоматеріали на уроці, вчителеві слід:
• у вступному слові підготувати учнів до активного і більш повного сприйняття змісту пропонованого відео;
• установити шляхом бесіди з учнями зв’язок між відеоматеріалом і досліджуваною темою;
• звернути увагу школярів на головні питання, що знайдуть своє висвітлення в навчальному відеофільмі;
• познайомити учнів із загальною схемою відеофільму, не розкриваючи його змісту;
• попередньо пояснити найбільш важкі місця.
Мною використовується певна послідовність дій на занятті з використанням навчальних відеоматеріалів.
1. Вибір навчального відеоматеріалу з урахуванням зв’язку зображення з текстом супроводу; доступності тексту супроводу; послідовності у розкритті змісту; відповідності навчальній програмі; стислості викладу.
2. Визначення місця навчальних відеоматеріалів у структурі уроку залежно від форми й типу уроку.
3. Використання навчальних відеоматеріалів доцільно:
а) під час пояснення нового матеріалу — як ілюстративного і самостійного джерела інформації;
б) з метою закріплення щойно вивченого матеріалу;
в) під час повторення матеріалу, що вивчався раніше;
г) при узагальненні, систематизації знань;
д) як вступ під час вивчення нової теми.
4. Визначення часу демонстрації, враховуючи вік учнів, зміст матеріалу, що вивчається, і зміст навчального відеоматеріалу. У будь-якому разі тривалість демонстрації навчальних відеоматеріалів на уроці не повинна перевищувати 5-7 хв.
5. Визначення способів активізації пізнавальної діяльності учнів, тобто сукупність прийомів, які сформують психологічну установку на сприйняття відеоматеріалу. Такими прийомами можуть бути:
а) оголошення мети перегляду;
б) виділення головного в перегляді;
в) вступне слово;
г) постановка проблемних питань або завдань;
д) складання плану;
е) завдання для переказу;
ж) виконання вправ;
з) заключна бесіда.
Методика роботи з відеоматеріалами є подібною до методики роботи над історичними портретами та картинами, але є певні відмінності, які зумовлені характером і специфікою цього виду наочності.
1. Опис.
1) Опишіть, що ви побачили, переглядаючи відеосюжет. Особливу увагу звертайте на деталі.
2) Зверніть увагу, які об’єкти потрапили на передній план, а які залишилися на задньому.
3) Що робили, чим займалися люди, які потрапили в об’єктив кінокамери?
4) Якщо центральною фігурою сюжету виявився відомий історичний діяч, спробуйте описати його зовнішність. Зверніть увагу на його рухи, вираз обличчя.
5) Які деталі переглянутого сюжету вам запам’яталися найбільше? Чому?
2. Інтерпретація.
1) З історією якої країни пов’язаний переглянутий вами відеосюжет? Що дало вам можливість зробити такий висновок?
2) До якого часу ви віднесли зняті кадри? Обґрунтуйте свої міркування.
3) Чи змінилося ваше уявлення про історичні події після перегляду відеосюжету? Якщо змінилося, то що саме і чому?
4) Що нового ви дізналися про історичні події, які були вам знайомі з вивченого матеріалу?
5) Які емоції та почуття закарбував кінооператор? Чому саме ці події зацікавили його в першу чергу?
6) З якою метою і для якої аудиторії був знятий відеосюжет?
7) В якому контексті створювалося відео?
8) Якою ви уявляєте собі психологічну атмосферу історичної події, знятої кінооператором?
3. Висновки та узагальнення.
1) Сформулюйте висновок, якого ви дійшли після роботи з відеосюжетом.
2) Спробуйте провести історичні паралелі. Зробіть узагальнення.
Часто мною використовуються протягом одного уроку декілька відеофрагментів і створюються відеоуроки на основі програми Power Point.
Вбудувавши відеофрагменти в презентацію, отримуєш створені власними зусиллями навчальні відеоматеріали, які можуть супроводжуватися текстовими коментарями чи звуковим закадровим текстом. Звуковий та фільмовий об’єкти можна налагодити таким чином, щоб вони почали працювати автоматично при перегляді слайду або при активації кнопкою миші.
З навчально-освітньої точки зору відеоматеріали є корисними, оскільки:
• історичні факти в них можуть бути представлені у надзвичайно захоплюючий спосіб;
• вони створюють сюжетно-тематичні картини та історичні реконструкції, зважаючи на неможливість спостерігати події минулого візуально;
• вони наближають учня до минулого і конкретизують його історичні уявлення;
• вони дозволяють учням прив’язати знання до певних візуальних образів;
• вони дозволяють розвивати в учнів навички і вміння історичного критичного мислення.
Відеоматеріали потрібно застосовувати на уроках історії, використовуючи величезні можливості, які надають сучасні комп’ютерні технології.
Плануючи урок з використанням інформаційно-комп’ютерних технологій навчального призначення, вчитель повинен дотримуватися декількох основних принципів:
• принципу науковості, що визначатиме спосіб і критерії добору змісту навчального матеріалу, який повинен відповідати сучасним науковим методам пізнання. Особливу увагу слід звернути на метод системного аналізу, що сприятиме найглибшому пізнанню об’єкта;
• принципу доцільності, який не дозволить перетворити використання комп’ютерних технологій на самоціль. Навчальна діяльність учня повинна мати такий зміст, який найбільш ефективно може бути засвоєний тільки за допомогою комп’ютера;
• принципу систематичності, що передбачає використання комп’ютерних технологій постійно, а не як святкову подію спілкування людини з розумною машиною. Тільки дотримуючись цього принципу, можна досягти сформованих практичних навичок в учнів, які стають знаннями в дії;
• принципу активного включення всіх учнів у навчальний процес, що вимагає від учителя і від учня усвідомлення необхідності активної діяльності і співпраці;
• принципу доступності, що вимагає застосування комп’ютерних технологій як засобу колективної, так і самостійної діяльності учнів. Також цей принцип вимагає використання найбільш простих комп’ютерних технологій, доступних звичайному користувачеві комп’ютера.
Використання мультимедійних презентацій на уроках історії
Мультимедійні презентації дозволяють підійти до процесу навчання творчо, урізноманітнити способи подачі матеріалу, поєднувати різні організаційні форми проведення занять з метою отримання високого результату, при мінімальних витратах часу на навчання.
Інформативність електронних презентацій набагато вище традиційних за рахунок мультимедійності – наявності не лише тексту і графіки, але й анімації, відео та звуку. Мультимедійні презентації надають можливості здійснювати віртуальну взаємодію користувача з об'єктами або процесами пізнання, які знаходять своє відображення на екрані. Іншими словами, використання мультимедіа-презентацій дозволяє створювати інформаційний і візуальний образ об'єкту, який досліджується.
Використання презентацій дозволяє зручно й ефективно візуалізувати статичну й динамічну інформацію, самостійно готувати завдання, підбирати навчальний матеріал, що відповідає змісту конкретної теми з будь-якої базової дисципліни, і з історії зокрема. Підготовані і методично продумані слайдові презентації – це найкращий вид унаочнення (карти, таблиці, схеми, фото, документи, завдання, шаблони виконання завдань), який не потребує матеріальних затрат (звичайно потрібен проектор) та може швидко змінюватися за бажанням вчителя.
Для підготовки мультимедіа-презентації в основному використовується програмний засіб – Microsoft PowerPoint.
Використання презентаційних матеріалів на уроках допомагає:
• раціоналізувати форми подачі інформації (економія часу на уроці);
• підвищити ступінь наочності;
• отримати швидкий зворотний зв'язок;
• відповідати науковим і культурним інтересам і запитам учнів;
• створити емоційне ставлення до навчальної інформації;
• активізувати пізнавальну діяльність учнів;
• реалізувати принципи індивідуалізації та диференціації навчального процесу;
• підвищити ефективність засвоєння навчального матеріалу учнями;
• проводити уроки на сучасному рівні, високотехнологічно;
• <
Коментарi